Вже восени 2016 року можуть розпочатися днопоглиблювальні роботи у руслі Дніпра – Мінінфраструктури України розраховує вже до початку осені провести відповідний тендер. Орієнтовні терміни виконання робіт за їх своєчасного та повного фінансування (орієнтовно планується виділити 30 млн гривень) – два-три місяці. Проект був фактично розроблений ще у 2013 році інститутом “Укррічтранспроект”, але його реалізації так і не розпочали. Другим етапом робіт, покликаних відродити річкові перевезення, має стати ремонт шлюзів на Дніпрі. За результатами роботи групи американських інженерів, які протягом двох тижнів провели моніторинг їхнього технічного стану, їхній нинішній стан був оцінений як «досить поганий». Вже найближчим часом буде визначено вартість їхньої модернізації та капітального ремонту, роботи планується провести в період зимової навігації – у цей час шлюзи фактично не використовуються.
Модернізація інфраструктури має допомогти суттєво збільшити річкові вантажоперевезення, на які зараз припадає менше 1% всього вантажообігу країни. І це при тому, що Україна має 4 тисячі кілометрів внутрішніх водних шляхів, які потенційно придатні для транспортування вантажів – Дніпро, Південний Буг та Дунай. На сьогоднішній день, порівняно з 1990 роком, скоротилася до 2,1 тис. км (з початкових 4 тис. км), при цьому протяжність водних шляхів з гарантованою глибиною становить всього 1,2 тис. км. З інших проблем варто відзначити високий ступінь зношування портової інфраструктури (зараз вона становить близько 75%) та її низьку автоматизацію, що суттєво збільшує час проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Важливий момент, від якого залежить швидкість модернізації та відновлення інфраструктури річкових вантажоперевезень – створення сучасної юридичної бази, у своєму нинішньому стані закон “Про внутрішній водний транспорт” робить річковий транспорт неконкурентоспроможним та інвестиційно непривабливим. Потребує оптимізації та тарифна політика – сьогодні при здійсненні перевезень річковим транспортом вантажоперевізнику доводиться оплачувати кілька зборів, їхній загальний обсяг становить 1,88 дол. за тонну перевезеного вантажу.
І це при тому, що річкові перевезення в Україні мають дуже великий потенціал. Насамперед, вони в 5 разів економічніші, ніж залізничним транспортом, і в 10 разів дешевші, ніж автомобільним. В Україні є 5 великих річкових портів: Миколаївський, Херсонський, Нікопольський, Запорізький та Дніпропетровський. Річкові вантажоперевезення потенційно вигідні насамперед експортерам зернових та олійних культур, що доводить приклад агрокорпорації “Нібулон”. На сьогоднішній день вона володіє 12 буксирами, 30 несамохідними баржами (до кінця року на воду буде спущено ще 8 барж), самостійно відновила судноплавство на одній із ділянок Південного Бугу.
Ще один перспективний та зацікавлений учасник ринку внутрішніх водних вантажоперевезень – металурги. Наприклад, річкові вантажоперевезення металопродукції ВАТ “Запоріжсталь” через Запорізький річковий порт у 2014 році становили 700 млн. тонн.
