Маркування контейнерів

Контейнером називають транспортне обладнання багаторазового використання, розроблене для перевезень контейнерних вантажів до кінцевого місця призначення автомобільним, залізничним і водним транспортом.

Багаторазове використання контейнера здійснюється за умов правильного завантаження і установки. Неправильне поводження з контейнером може привести до його виходу з експлуатації, а також пошкодження вантажу. Для запобігання подібних ситуацій кожен контейнер маркується.

Діючий стандарт, який визначає кодування, ідентифікацію і маркування контейнерів прийнятий у 1996 році і називається ISO 6346. Підтримкою стандарту ідентифікації контейнерів для міжнародних транспортних перевезень займається Міжнародне бюро контейнерів та інтермодального транспорту (BIC).

Стандарт визначає обов’язкове і не обов’язкове маркування контейнеру. Не обов’язкове маркування може бути нанесене за бажанням власника контейнера для спрощення обробки вантажів.

Обов’язкове маркування наноситься на двері і усі інші площини контейнеру (бокові стінки, дах і дно).

Ідентифікаційний номер контейнера складається з:

– коду власника з трьох прописних літер;

– коду транспортного обладнання — одна прописна літера U, J або Z;

– реєстраційного номеру з шести цифр;

– контрольної суми з однієї цифри.

Код власника повинен бути унікальним і зареєстрованим у BIC (або представництві Бюро у країні власника).

Код транспортного обладнання означає:

U — вантажні контейнери;

J — знімне контейнерне обладнання;

Z — причепи і шасі.

Комбінацію коду власника і коду транспортного обладнання іноді об’єднують до єдиного блоку під назвою альфа-код.

За відсутності коду власника контейнер не можливо ідентифікувати.

Реєстраційний код або серійний номер складається з шести цифр. Якщо номер контейнеру складається з меншої кількості цифр, його доповнюють на початку необхідною кількістю нулів для формування шестизначного номера.

Останнє число номеру контейнера — контрольна сума — завжди складається з однієї цифри. Зазвичай вона обрамлюється рамкою для виділення у реєстраційному коді.

Контрольна сума використовується для перевірки точності передачі коду власника, коду транспортного обладнання і реєстраційного коду. Якщо в результаті автоматичної перевірки маркування виявиться розбіжність отриманих розрахунків з контрольною сумою — жодна транспортна і вантажна інформаційна система не дозволить обробити контейнер з таким кодом. Процедура уведена для додаткової перевірки правильності введення номерів контейнерів у інформаційну систему міжнародних контейнерних перевезень.

Контрольна сума розраховується дуже просто: кожній літері привласнюють відповідне число за положенням у алфавіті, починаючи з 10 для латинської літери A (11 і кратні йому числа пропускаються). Реєстраційний номер залишається без змін. Кожну отриману цифру множать на 2 у степені, який відповідає положенню цифри у номері контейнера починаючи з 0 і закінчуючи 0 (перша цифра множиться на 1, друга на 2, третя на 4, четверта на 8, п’ята на 16, шоста на 32, сьома на 64, восьма на 128, дев’ята на 256 і десята на 512). Отримані цифри для кожної позиції сумуються, результат необхідно запам’ятати, розділити на 11 і округлити до цілого числа (відкинути дрібну частину). Отримане ціле число множиться на 11. Результат віднімається від результату, який запам’ятали на попередньому кроці. У підсумку отримуємо контрольну суму.

Якщо контрольна сума 10 — то у розрахунок береться тільки остання цифра 0. Стандарт не рекомендує використовувати реєстраційні номери, при перевірці яких контрольна сума дорівнює 10.

На контейнери також наноситься код розміру й типа контейнера. Останній складається з чотирьох символів:

– перший символ описує довжину контейнера (2 для 20-футового, 4 для 40-футового, 3 для 30-футового, для специфічних розмірів використовуються літерні позначення);

– другий — ширину і висоту;

– третій і четвертий визначають тип контейнера.

Кодування довжини контейнера для першого символу наведена у таблиці.

Другий символ вказує висоту і ширину контейнера. Коди наведені у таблиці.

Для останніх двох цифр можуть використовуватись коди групи, якщо точна підгрупа не визначена стандартом. Кодування типів контейнерів наведені у таблиці.

До необов’язкового маркування відносять код країни, вагу контейнеру, символ визначення контейнеру для вантажних авіаперевезень, попередження про наявність електричного генератору, висоту контейнеру (для контейнерів вище 2,6 м).

Код країни вказують у форматі двох прописних літер латинського алфавіту відповідно до стандарту ISO 3166. Під країною розуміють країну реєстрації контейнеру, а не країну проживання власника або реєстрації транспортної компанії, яка виконує міжнародні перевезення.